В твоё сердце стучусь Я давно,
Но оно как глухая стена.
Есть ли дверь,но уж с детства она
Запечатана слоем греха.
Как же Мне твою душу согреть?
Как о вечной любви рассказать?
Как же слёзы твои утереть?
Как Мне в скорби тебя утешать?
Я твою колыбельку качал,
Был с тобою и ночью и днём.
Над тобою Я глаз не смыкал,
Был слугою тебе и врачом.
Я ведь жил на земле как и ты.
Знаю скорбь твою и боль души.
Средь людей одиноким Я был.
Оттого знаю всю твою жизнь.
По иному на мир ты взгляни-
Сколько горя и зла на земле!
Но тебя уж давно Я простил,
Жизнь отдав на Голгофском кресте.
Если ты станешь прочь Меня гнать,
Всё равно не покину тебя.
С болью в сердце,но буду прощать
И тебя и всех грешных землян.
Постучусь вновь,чуть слышно,к тебе.
Может,ждёшь в безысходности дня.
Воззови с болью сердца ко Мне.
Миг пройдёт-и Я возле тебя.
Буду ждать тебя ночью и днём,
Буду слёзы твои утирать.
Твоё сердце согрею теплом,
Как в младенчестве добрая мать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
